І широкую долину…
Тарас Шевченко · 1848 І широкую долину,І високую могилу,І вечірнюю годину,І що снилось, говорилось —Не забуду я.
Та що з того? Не побрались,Розійшлися, мов не знались.А тим часом дорогіїЛіта тії молодіїМарне пронесли́сь.
Помарніли ми обоє:Я — в неволі, ти — вдовою;Не живем, а тілько ходимТа згадуєм тії го́ди,Як жили́ колись.
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.