П. С.

Не жаль на злого: коло йо́гоІ слава сторожем стоїть;А жаль на доброго такого,Що й славу вміє одурить.

І досі нудно, як згадаюҐотичеський з часами дом,Село обідране кругом,І шапочку мужик знімає,Як флаґ побачить: зна́чить панУ себе з при́четом гуляє.Отсей годований кабан,Отсе ледащо — щирий пан,Потомок гетьмана дурногоІ презавзятий патріот,Та й христія́нин ще до того!У Київ їздить всякий год,У свиті ходить між панами,І пє горілку з мужиками,І вольнодумствує в шинку:Оттут він ввесь, хоч надрюкуй!Та ще в селі своїм дівчатокПеребірає; та спроста́Гаки своїх байстрят з деся́токУ год подержить до хреста,Та й тілько-ж то... Кругом паскуда!Чому-ж його не так зовуть?Чому на йо́го не плюють?Чому не топчуть? Люди, люди!За шмат гнилої ковбасиУ вас хоч матір попроси, —То оддасте... Не жаль на його,На пяного Петра кривого,А жаль великий на людий,На тих юро́дивих дітий!...