Глянь, мій милий, скільки вроди…
Олександр Олесь Глянь, мій милий, скільки вроди,Скільки сонця навкруги!Глянь, як сяють срібні води,Як хвилюються луги!… „Я сліпий… тебе ось… бачу“…
Ось, послухай: десь за гаємСоловей заплакав враз…Побіжім, його спитаєм,Чи любив він більше нас?! „Я глухий… тебе ось… чую“…
1905 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.