Хай щебечуть поцілунки…
Олександр Олесь Хай щебечуть поцілунки,Як пташки в весняний час…Не лякайсь, моя кохана, —Не почують нас.
Не дізнатись їм ніколи,Чом зімою пишно такРозцвітає мак рожевийВ тебе на щоках.
Хай дивуються і кажуть:„Мов… дзвінки гудуть в степах…Мабуть хтось з дороги збивсяі блука в снігах“.
1905 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.