Думка

Тяжко — важко в світі житиСироті без роду:Нема куди прихилиться, —Хоч з гори та в воду!Утопився-б молоденький,Щоб не нудить світом;Утопився-б, — тяжко жити,І нема де дітись.В того доля ходить полем,Колоски збірає,А моя десь, ледащиця,За морем блукає.Добре тому багатому:Його люди знають,А зо мною зострінуться —Мов не добачають.Багатого губатогоДівчина шанує,Надо мною, сиротою,Сміється, кепкує.

»Чи я-ж тобі не вродливий,Чи не в тебе вдався,Чи не любив тебе щиро,Чи з тебе сміявся?Люби-ж собі, моє серце,Люби, кого знаєш,Та не смійся надо мною,Як коли згадаєш!А я піду на край світа...На чужій сторонціНайду кращу, або згину,Як той лист на сонці.«

Пішов козак сумуючи,Нікого не кинув;Шукав долі в чужім полі,Та там і загинув.Уміраючи дивився,Де сонечко сяє...Тяжко-важко уміратиУ чужому краю!