Думка

Вітре бу́йний, вітре бу́йний!Ти з морем говориш:Збуди його, заграй ти з ним,Спитай синє море.Воно знає, де мій милий,Бо його носило;Воно скаже, синє море,Де його поділо.

Коли милого втопило —Розбий синє море!Піду шукать миленького,Втоплю своє́ горе.Найду його — пригорну́ся,На серці зомлію.Тоді, хвиле, неси з милим,Куди вітер віє!

Коли-ж милий на тім боці, —Буйнесенький знаєш,Де він ходить, що він робить:Ти з ним розмовляєш.Коли плаче, то й я плачу;Коли ні — співаю;Коли-ж згинув чорнобровий,То й я погибаю.

Годі неси мою душуТуди, де мій милий;Червоною калиноюПостав на могилі!Буде легше в чужім поліСироті лежати:Буде над ним його милаКвіткою стояти.І квіткою й калиноюЦвісти над ним буду,Щоб не пекло́ чуже сонце,Не топтали люди.У-вечері посумую,А в-ранці поплачу;Зійде сонце — утру сльози,Ніхто й не побачить.

Вітре буйний, вітре буйний!Ти з морем говориш;Збуди його, заграй ти з ним,Спитай синє море!...