До панни Є. К.
Юрій Липа 1
О, мужчино суворий,Бійсь найбільше щастя такого,Що розсвітлює стіни і гори.Що перепливає рікиІ в глиб серця тво́гоВходить велике.
І крізь очі похмуріВвійде, як захоче,Солодке й у буріЖиття жіноче.
2
Радосте моя синєока,Моя радосте мила,Як зоря, що високо,Наді мною спинилась.
Все довкола цвіте тисячовіте,Все цвіте, усміхнулось і дише,І як не вітати тебе, жіночосте, цвіте,Що — найчистіший.
Видання 1938 року (передрук 1967)
Текст за виданням: Вірую, Львів: Дзвони, 1938. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Діаспоріана (Юрій Липа. Поезія. Торонто, 1967).