То була тиха ніч чарівниця…
Леся Українка 10
То була тиха ніч чарівниця,Покривалом спокійним, широким Простелилась вона над селом,Прокидалась край неба зірниця,Мов над озером тихим, глибоким Лебідь сплескував білим крилом.
І за кожним тим сплеском яскравимСерце кидалось, роспачем билось, Замірало в тяжкій боротьбі.Я змаганням втомилась крівавимІ менї заспівати хотїлось Лебединую пісню собі.
Видання 1899 року
Текст за виданням: Думи і мрії, Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1899. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.