Чернь

То є тіло тяжке, більмооке, жабине, руїнне,

Смішнохитре, голодне до крови, до ґвалту, до крику,

Вал високий, багатоокий, що котиться, плине

Над усе що ясне́, що струнке, що єдине, велике…

Виють пси, як чака́лки, захмарене небо;

— О, спиніться, — убивства, пустого убивства не треба!

Усе — ближче. Все — ближче. Як ніч, як безодня, як фурії…

— О, Юрію, святий Юрію,

Благослови меча взяти

Препоганого смока стяти,

Визволяти край наш з поло́ну

Для святого, людсько́го закону,

Для щастя всього світу!