Було, роблю що, чи гуляю…

Було́ роблю́ що, чи гуляю,Чи Богу молю́ся,Усе ду́маю про йогоІ чогось боюся.Дурна була, молодая,Я все виглядала,Чи не шле за рушниками, —І не сподівалась,Що він мене, дурну, дурить.А серце боліло,Ніби знало, що так буде,Сказати не вміло.А як-би́ було́ сказало,То я-б не любилаМоже була-б до криниціУ гай не ходила.А то в-ранці і в-вечеріХодила, гуляла, —Доходилась: осталася,На-віки осталасьДівувати. Тяжко меніУ матері в хатіСтарітися, а своєїВже хати не мати.

А ще й доси, чи роблю́ що,Чи то так гуляю,Усе ду́маю про його;І сама не знаю,Чого ду́маю, чого яУ той гай ходила,І за-що його так довго,Так тяжко любила.