Блаженний муж, що йде на суд неправих…
Іван Франко Блажєнъ мѹжь, иже нє идєтъ на совѣтъ нєчєстивыхъ.
Блаженний муж, що йде на суд неправихІ там за правду голос свій підносить,Що безтурботно в соньмищах лукавихЗацїплії сумлїня їх термосить.
Блаженний муж, що в хвилях занепаду,Коли заглухне й найчуткійша совість,Хоч диким криком збуджує громадуІ правду й щирість відкрива як новість.
Блаженний муж, що серед ґвалту й гукуСтоїть як дуб посеред бур і грому,На згоду з підлістю не простягає руку,Волить зломати ся, нїж поклонить ся злому.
Блаженний муж, кого за теє лають,Кленуть і гонять і побють камінєм;Вониж самі його тріумф підготовляють,Самі своїм осудять ся сумлїнєм.
Блаженні всї, котрі не знали годї,Коли о правду й справедливість ходить:Хоч память їх загине у народї,То кров їх кров людства ублагородить.
Видання 1906 року
Текст за виданням: Semper tiro, Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1906. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Дім Франка (Інститут франкознавства ЛНУ).