Бахчисарайська гробниця

Палко́го сонця про́міні ворожіНа кладовище сиплються мов стріли,На те каміння, що вкрива могила,Де правовірні сплять, піддані Божі.

 Ні квітів, ні дерев, ні огорожі…І серед пустки, наче на сторожі,Стоїть гробниця. Ті, що в ній спочили,На віки в ній своє име́ння скрили.

 З чужого краю тут співці бувалиІ тіні бранки любоі шукали, —Витає ж тута инша тінь, крівава:

 Ні, тута не лежить краса гарема,Марія смутна, чі палка́ Зарема, —Тут спочива бахчисарайська слава!