Бахчисарайський дворець

Хоч не зруйно́вана — руїна ся будова,З усіх кутків тут пустка вигляда.Здається, тілько-що промчалась тут біда,Мов хуртовина грізная, раптова.

 Тут водограїв ледве чутна мова, —Журливо, тихо гомонить вода, —

Немов сльозами, краплями спада;Себе оплакує оселя ся чудова.

 Стоять з гарему зва́лища сумні́,Садок і башта; тут в колишні дніВродливі бранки вроду марнували.

 Колись тут сила і недоля панували,Та сила зникла, все лежить в руіні, —Неволя й досі править в сій краіні!