Вірш
Багно гнилеє між країв Європи…

Багно гнилеє між країв Європи…

Іван Франко · 1889

Багно гнилеє між крайів Европи,Покрите цвіллю, зеленю густою!Розсаднице недумства і застою,Россіє! Де лиш ти поставиш стопи,

Повзе облуда, здирство, плач народу,Цвите бездушність, наче плісень з муру.Ти тиснеш і кричиш: Даю свободу!Дреш шкуру й мовиш: Двигаю культуру.

Ти не січеш, не бєш, в Сібір не шлеш,Лиш мов упир із серця соки ссеш,Багно твоє лиш серце й душу дусить.

Лиш гадь і слизь росте й міцніє в тобі,Свобідний дух або тікати мусить,Або живцем вмирає в твоім гробі.4 окт. 1889.

Видання 1893 року

Текст за виданням: З вершин і низин, Львів: накладом Ольги Франко, 1893. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає