РЕЙТИНГ

Я приймаю рішення тільки для того, щоб мати нагоду змінити їх!

… я сиджу, і передчуваю щось надзвичайне, що має зі мною трапитись. От буває так іноді, коли серце повне ущерть і чекає лиш уст, що надпили б трохи його радості. Знаєш, що в твоєму житті має статись якась зміна, близько біля тебе пройшла жінка і десь ходить, ти дихаєш її повітрям. Чутливе чекання висить у повітрі, як димок або серпанок.

Я страшно хочу жити! Я пила би це життя!

Ave dictator! Ідучий в Життя - вітає тебе - повільно, але певно ідучого до Смерти!

Не забувай, мій друже, що боги невдячності не люблять. Пам'ятай же, що Рим ходив у Грецію до школи.

Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.

Хіба кріпаки не люди? - спитав він. - І кріпаки живуть на землі, а не під землею...

Ти бичуєш святу тишу землі скреготом фабрик, громом коліс, брудниш повітря пилом та димом, ревеш від болю, з радості, злості.

…я повний приязні до сонця і йду просто на нього, лице в лице. Повернутись до нього спиною - крий боже! Яка невдячність! Я дуже щасливий, що стрічаюсь з ним тут, на просторі, де ніхто не затулить його обличчя, і кажу до нього: сонце! Я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів - хто знає, що вийде з того насіння? Може, вогні?

Ти тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість, - і коли ти відходиш, я хапаюсь за тебе. Ловлю останній промінь на хмарах, продовжую тебе у вогні, в лампі, у феєрверках, збираю з квіток, з сміху дитини, з очей коханої. Коли ж ти гаснеш і тікаєш від мене - творю твою подобу, даю наймення їй «ідеал» і ховаю у серце. І він мені світить.