РЕЙТИНГ

Людина — це обов’язок, а не титул (народився — і вже людина). Людина — твориться, самонароджується. Власне, хто Ти є поки що? Кавалок глини сирової, пластичної. Бери цей кавалок у обидві жмені і мни — доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем’яте. Уяви, що Бог, який творить людей, то Ти є сам. Ти є Бог. Отож, як Бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь. Для цього в Тебе найкращий час — Творися ж!

Людина — це феномен, найбільша цінність.

Людина, що їсть тільки пісний борці з хлібом, а подекуди й без хліба, легко може забути про моральні закони і про свяшенне право власності, коли побачить шматок сала в пʼятнадцять кубічних дециметрів завбільшки.

Людині не властиво стояти. Не властиво відчувати розпач. Ганебно - плекати страх.

Людино, глянь у світ і збагни, де ми. І зрозумій, що ми манюсенькі-манюсенькі... і роковані на поталу комусь страшному і незбагненому... і через те наш розпач нехай буде великим чуттям згоди між теплом твого єства і мого аж до останнього нашого зітхання, бо за ту кривду, що ми зʼявилися на світ, ніхто ні перед ким не стане покутувати і ніхто нас не пожаліє, крім нас самих.

…людиною є не зовнішня, або крайня її плоть, як народ вважає, а глибоке серце чи думка її: вона-то якраз є справжня людина й голова. А її зовнішня поверхня є не що інше, як тінь, п'ята і хвіст.

…люди огороджені одні од одних міцними стінами, через які не перелітає справжній голос — голос серця, а перелітають тільки мертві слова.

Люди покоління мають спільні риси, але це все таки індивіди. Ніколи ніяка система не зрівняє людей доглибно, духово, душевно.

Люди тримаються за людей і за слова. Кожному потрібен хтось, хто говоритиме слова у найважчі життєві моменти.

…людська душа посідає первісний і особливий склад, що розкривається чи виявляється, безперечно, в загальних і родових формах душевного життя, як: уявлення, почуття, бажання і т.д.