Мавка

1872 Чубинський · С. 206–207 · Поділля

Запис із Літинського й Проскурівського повітів: «мавки», або «лісовиці», — це ті самі чорти: живуть у лісах і являються молодими гарними дівчатами; спершу приваблюють красою, заводять розмову, залицяються, а тоді залоскочують до смерті. У Проскурівському повіті додають, що мавки часом відрізають зустрічному голову і що це діти, украдені дияволом.

1876 Нечуй-Левицький · С. 48

Нечуй-Левицький ставить мавок поруч із русалками: на Україні розповідають, що мавки живуть у лісах, а в Галичині — що в печерах Карпат, ввечері виходять на гори, пустують і танцюють, уночі плавають у річках і озерах. Де танцюють мавки, трава росте краще й густіше, а під їхніми ногами вона й не гнеться.

1908 Шухевич · С. 280–281 · Гуцульщина

Шухевич розрізняє лісних і нявок-мавок. Лісна постає з немовляти, яке дівка закопала в лісі, а його поклик до хрещення ніхто не почув за сім років; вона зводить закоханих парубків, являючись уві сні девʼять ночей у подобі коханої, а вівчареві, з яким звʼязалася, береже овець від ведмедя. Нявки — душі нехрещених дітей; перед Зеленими святами блукають полями й над водами, гукаючи «Мав! Мав!», а напередодні Івана сходяться на «розігри» й співають, що якби не цибуля, часник і зілля, світ був би їхній.

1912 Гнатюк · С. XXVI–XXVIII · Галичина

Гнатюк зводить галицькі й гуцульські записи. За Кольбергом (Покуття), мавки живуть у гірських печерах із килимами, прядуть крадений льон, навесні засаджують гори й долини квітами, а особливо гуляють на Купала; вони не злі, лише ваблять хлопців на танці. За Гуцульщиною Шухевича й записами Онищука, нявки спереду як дівчата, а ззаду тіло відкрите й видно утробу; сходяться на «розігри» у тиждень по Зелених святах на вершинах гір, танцюють колом, а там, де танцювали, трава вже не росте («ігровища»). Від них боронять часник і оделян; нявка може ссати людину, аж та схне й умирає.