Чугайстер

Також: чугайстир, чугайстрин, лісовий чоловік

Високий, як смерека, лісовий чоловік, що полює на нявок і приязний до людей

Властивості

Гуцульський лісовий дух: схожий на чоловіка, але високий, як смерека, у білому вбранні, або голий і порослий густим волоссям. До людей приязний: розмовляє з ними, гріється при ватрі, може попросити до танцю й відпустити, навіть боронить від шкоди. Зате полює на нявок (мавок): зариється в листя й чатує, а впіймавши, роздирає навпіл і їсть. За іншим записом, це закляття — «зачарований» чоловік, якого ніхто не вб'є й не з'їсть.

Де шанували

Межі: geoBoundaries, © OpenStreetMap contributors (ODbL). Історичні землі поза кордоном і краї традиції — художні контури.

Відомий лише в гуцулів Карпат. Іншим слов'янам, за Гнатюком, невідомий.

Гуцульщина

Версії1

1912 Гнатюк · С. XX–XXI; № 454, с. 179 · Гуцульщина

«Чугайстер виглядає як чоловік, але такий високий, як смерека, в білім одязі. До людий відносить ся приязно, балакає з ними, грієть ся при ватрі, а лише бігає по лісах та поїдає лісовиці (нявки)» (Знадоби, т. 2, № 454). За Онищуком, чугайстер — заклятий чоловік, порослий волоссям, без одежі; чатує на нявок у листі, роздирає й їсть, а буває, смажить нявку на рожні біля людської ватри; людині зла не робить, хіба попросить до танцю.

У літературі2

Поруч2

Лісовик Лісовий господар, що водить подорожніх колами до третіх півнів і пасе вовків, як овець Мавка Лісова діва, гарна спереду й порожня зі спини, що заманює танцями й лоскоче до смерті

Джерела1

1912 Володимир Гнатюк. Етноґрафічний збірник. Т. 33: Знадоби до української демонольоґії. Т. 2, вип. 1. Скан ↗