Невеличка драма Невеличка драма
Валер'ян Підмогильний Чоловічий погляд на жінку — якщо коротко про роман. Але якщо додати трохи глибини, то це історія жадання любові й страху її завершеності. Історія перетину різних доль: Марти й Юри, чуттєвості та механізованості. Це своєрідна «казка» про любов, що насправді є пристрастю, просякнутою відчуттям близького кінця, тривогою, роздратуванням. Це також історія про Україну — про людей, які жили в ній і мали різні уявлення про націю.
Чоловічий погляд на жінку — якщо коротко про роман. Але якщо додати трохи глибини, то це історія жадання любові й страху її завершеності. Історія перетину різних доль: Марти й Юри, чуттєвості та механізованості. Це своєрідна «казка» про любов, що насправді є пристрастю, просякнутою відчуттям близького кінця, тривогою, роздратуванням. Це також історія про Україну — про людей, які жили в ній і мали різні уявлення про націю.
В ній було все, чого він відкинувся, що він утратив, зневажив, занедбав, усе світло незліченних сонців і тьма світових ночей, той розкішний дарунок життя, що трапляє тільки раз до кожних рук у минуще й неповторне користування. Він не думав уже про неї, він думав нею.
Валер'ян Підмогильний
«Невеличка драма»
Так захоплює нас і кохання. Воно відкриває нашу душу назустріч життю, дає нам пізнати неперевершену, первісну радість і звʼязок із далекими поколіннями, з яких ми вийшли і які кохали так само. І яке щастя — почувати цей звʼязок у собі, відкинути всю свою пиху, всі нікчемні напруги, знати, що ти маленький і нетямущий...
Валер'ян Підмогильний
«Невеличка драма»
Українці страшенно наївні, мамо! Їх досить потішити якоюсь українською фразою, і вони вже тануть від задоволення.
Валер'ян Підмогильний
«Невеличка драма»
...душевна нудота - легке й неприємне чуття розлагодженості всередині, як ніби в трибки душі потрапило стороннє твориво, чіплялось зубців і гальмувало їх поправний ритм.
Валер'ян Підмогильний
«Невеличка драма»
Так іноді стане важко й... неприємно. І потім самотність... Почуваєш, що ти замкнута в якомусь невеличкому колі. За цим колом є багацько людей, може, дуже цікавих, напевно дуже цікавих, але ти їх не знаєш... Це ясно, що всіх людей знати не можна, але чому ж все таки так мало? Але іноді це буває й приємно... Іноді хочеться, щоб нікого-нікого не знати!
Валер'ян Підмогильний
«Невеличка драма»
Ви будете падати й підводитись, рухати свою маленьку вічність, як наша земля, як наше сонце і місяць свою велику, незмірно велику… Так робить світ, так мусимо й ми робити, бо ми частина його, маленькі світи. Тоді здійснюєш те, для чого народився, тоді будеш щасливий. І ніколи не пожалкуєш за тим, як жив.
Валер'ян Підмогильний
«Невеличка драма»
...але що з того, що душа - якийсь комплекс рефлексів, коли ви її в собі почуваєте?
Валер'ян Підмогильний
«Невеличка драма»
Щодня нові почуття прокидаються в нас. Життя не спиняється і не повторюється! І ви, і я, і всі, хто є, — всі ми нові, бо ще ніколи не існували. На порозі душі в кожного юрмляться почуття, думки, наміри, вони всі хотять зайти, вони бʼються за місце в нашій душі, їх тисячі, мільйони. Тільки не можна замикати себе... Ширше двері! Ширше двері!
Валер'ян Підмогильний
«Невеличка драма»
...душа ніколи не стомлюється, що творчість веде людину вічно вперед, і минуле зника, як ніч, як туман із вранішнього обрію...
Валер'ян Підмогильний
«Невеличка драма»
Логіка - це обмеженість людського розуму. Логіка - це його границя. Ми втискуємо в ці границі життя, а це злочин. Життя більше за розум, незрівнянно більше.
Валер'ян Підмогильний
«Невеличка драма»
Ми не знаємо себе, не знаємо ні меж своїх, ні можливостей. Самопізнання є річ досвіду, а не міркування. В міру живемо, ми пізнаємо себе, отже, границя самопізнання в смерті!
Валер'ян Підмогильний
«Невеличка драма»
Вона стала вірницею його задумів, отже, опанувала його геть усього, прилучилась до найдорожчого, що має людина, — творчості й праці.
Валер'ян Підмогильний
«Невеличка драма»
…ми дуже далеко сягнули й звертаємо очі назад, мов пересельці в бік покинутого рідного краю. Ми вийшли з минулого й сумуємо за ним. І в любові до нації є теж сум за минулим. Основне в нації — це спогад. До нації прилучається тільки той, хто психічно зʼєднався з її минулим. Через те, власне, й не важить нічого, ким хто народився. Це момент суто механічний, це штамп на бланкові, де ще нічого не написано. Бо належним до нації не родяться, а робляться.
Валер'ян Підмогильний
«Невеличка драма»
...якщо кожне з них і думало щось про себе, то тільки в зв'язку з нею чи з ним, бо зробилися тим, що зветься парою, добровільним і зреченим додатком одне до одного з усією свідомістю радості цього становища і єдиним бажанням - бути вдвох, бути тільки вдвох!
Валер'ян Підмогильний
«Невеличка драма»
Але в довгій плетениці годин, у непомітному шуршанні хвилин крізь отвори діб, спалахує іноді цяточка вогню, бентежна й жива іскра, що креслить світючу дугу над холодним потоком часу.
Валер'ян Підмогильний
«Невеличка драма»
...так, вона звичайна, але не для тебе, бо ти викрив у ній надзвичайне. Цього досить. І це ж велике щастя - знайти щось велике там, де всі добачали дрібʼязок!
Валер'ян Підмогильний
«Невеличка драма»
Хіба ви не почуваєте хвилинами, що здатні на щось велике? Тільки не знаєте, на що саме... Вся річ у тім, щоб знати себе, а знати себе найважче... життя відхиляє думки від самого себе... А ви, Марто, це цілий світ, великий світлий світ... І так кожен, Марто... Те, що ми бачимо й чуємо в людині, — це тільки крихти... може, навіть найгірше з того, що є в людині...Через те й не можна судити людину по тому, де вона служить... Ви от діловодка, чи реєстраторка, чи машиністка - хіба це важливо? Це для статистики, для вашого завідувача, а для світу ви новий, радісний світ...
Валер'ян Підмогильний
«Невеличка драма»