Знак дуба

За греблею трьох днів і трьох ночей, де вир закляклийбезодня зелені в півсоннім півбутті безкрая.Привязані до пнів, попутані вітри й бог лякустолиций, хитрий бог, що все нове обличча має.

Приземні блискавиці — змії сковзаються пнямислизькими від роси, що молоком холоне в склицю.Ніч марнотратна нищить надмір форм, як зайві плямилиш дуб, мов скнара, береже монет зелених листя.

Зоря на промінь сперлась, мов на кий, стоїть над яром,де борсуком у лігві, зло сховалось і притихло.Чадять урочища мокравин, цвіль кадить рудим пожаром,а ніч, як чорний буйвіл, в рогах місяць — шерсти віхоть.

Безумна безліч форм. Багатство, що призначене для мар,а ввиш пустеля неба — людський ляк і захват, мертве світло,лиш дуб — рослинний лев, над лісом, гордий і скупий монархпідводить вранці сонця жезл над марнотратним світом.

9. червня 1936.