Ідольськи ночі

На хмарах відблиск місяця повторений, мов пісня,на хмарі хмара — срібний мур, під муром виють лиси.Від зір, мов струни, шну́ри листя над землею скісно,гриби́ рудими тарілками дзвонять в хорах лісу.

Оркестр рослинних голосні пузони — пні дубовіусоте просурмлять неписаним законам ночіі принесуть вовки діброві жертви з мяса й крови,руді обтерті щоки об рослин музичне клоччя.

Ніч хижих прав і темних чарів. В діжах багон місятьбрудночервоне тісто грязі. Сови ладять зраду.Тож хай моргне зоря бровою срібною на місяць,зоря — сестра музики й вартова нічного ладу.

До квіту липне квіт — в густій росі, як в білім клею,товста, олійна зелень лісу в плахті ночі грубій.Вузли коріння, мов ключі музичні під землеюсплітаються в мельодію, що грає в пнях у трубах.

Це тут кутирів лісових таємний круг і вежа,це тут насна́жуються бур майбутніх перевали,щоб блискавка на блискавку, мов лезо навхрест леза,вдаряючи з розгоном, крила людських снів ламала

щоб крила хат вінчала шлюбом полумя й пожару,щоб темний ляк — дитя підземне кликала щоночі.Де поза розумом чуття провалля, наче нетрі темнінезрозуміла мова вір прадавніх нас оточить.

Слово за словом, мов ріка весною криги, точить.

16. травня 1936.