Вірш
Ars poetica

Ars poetica

Богдан-Ігор Антонич

ARS POËTICA

Мініятюра сонця — яблуко надхненняна дереві життя — на дереві мистецтваі творчість, наче присуд, творчість невмоленнаі з світом торг красою — муз скупих купецтво.

За кожен кусень щастя кара. Тільки обрійузором кола вчить про досконалість міри.Прилюдно сповідаюсь urbi et orbiіз захвату, із горя, з гордощів, з зневіри.

І прийдуть із єлеєм, прийдуть з терезамикраси помильні судді і відважать смуток,діяпазон пяніння, думку, слова гаму,а ти, як завжди, будеш сам, щоб все забути.

Видання 1936 року

Текст за виданням: Книга Лева, Львів: Ізмарагд, 1936. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

Про цей вірш тут ще нічого немає