Зацвіла в долині…
Тарас Шевченко · 1849 Зацвіла в долиніЧервона калина,Ніби засміяласьДівчина-дитина.Любо, любо стало,Пташечка зраділаІ защебетала...Почула дівчина,І в білій свитиніЗ біленької хатиВийшла погулятиУ гай на долину.
І вийшов до неїЗ зеленого гаюКозак молоденький:Цілує, вітає,За руки хватає.І йдуть по долиніТихо́ю ходоюІ йду́чи співають,Як діточок двоє;Під тую калинуПрийшли, посідали, —І поцілува́лись...
Якого-ж ми ра́юУ Бога благаєм?Рай у вічі лізе,А ми в церкву лізем,Заплющивши очи:Такого не хочем!Сказав би я правду,Самому завадить,Та що з неї буде?А попам та людямОднаково буде...
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.