Затерті сліди

Багрянородна ніч. Тривожний серця токіт.Земля і кров. Пливем у вир затоки квіття.З Провалля Зради шепіт. Ляк, мов птах стоокий.Одне на одному шарами сплять століття.

Джмелі — у вухах пальми золотаві кільцяі місяць, мов кораль на шиї бога Півдня,на кучерях аґав браслети багрокрильців,не урна в барв узорах — це високорівня.

Вперед! Фосфоризують непрохідні багна,земля видихує люльками квітів запахі фарбою цеглястою малює янголновий потопу плян на зорях, мов на мапах.

Я жив тут. В неоліті… може ще давніше…Мої малюнки буйволів замазав місяць.І фосфор ночі й оливо землі гнітуче,що серцеві тяжать, та серця не помістять.