Пісня про незнищенність матерії

Забривши у хащі, закутаний у вітер,накритий небом і обмотаний піснямилежу, мов мудрий лис, під папороті квітомі стигну і холону й твердну в білий камінь.

Рослинних рік підноситься зелена повінь,годин, комет і листя безперервний лопіт.Заллє мене потоп, розчавить білим сонцемі тіло стане вуглем, з пісні буде попіл.

Прокотяться, як лява, тисячні століття,де ми жили, ростимуть без наймення пальмиі вугіль з наших тіл цвістиме чорним квіттям,задзвонять в моє серце джаґани в копальні.