Хоровід

Танцюють татуйовані дівчата на майдані мрії,пісок палючий під стопою, мов смола червона, танеі я з-перед ста сотень літ різьблю на бубні сонця танець,лопочуть два кийки, мов крила птахи, що з похмілля мліє.

Прощальним співом спалахнувши, гасну, наче сонна хмара,танки дівчат прикриє папороть, немов землі долоня.Вертаються з узгірїв тиші дивні хороводи й клонятьобличчя з міді під букетами вечірнього пожару.

За берегами смутку, де лягла відвічна ніч зелена,за сімома верхами й сімома морями, в край таємниймаєстатично сходять буйволи червоні на підземнілевади, де засяє їм умерле сонце — диск з ебену.