Заспів

Південний краю! я́к тепер дале́коЛежиш від мене ти! за го́рами крутими,За до́лами розлогими, за морем,Що вже тепер тума́нами густимиУкрилося, бурливе. Та не страшноМоїм думка́м осінньої негоди,На Чорнім морі. Швидче тої чайкиВони перелетять у ту країну,Де небо ще синіє, як весняне,Де грає сонця проміння кохане.Туди мої думки́ полинуть швидкоІ привітають ту ясну́ країну,Де прожила я не одную днину,А не була щаслива й на годину…Та я за те докірливого словаТобі не кину, стороно прекрасна!Не винна ти, що я не маю долі,Не винна ти, що я така нещасна!