Заповіт
Тарас Шевченко · 1845 Як умру, то поховайтеМене на могилі,Серед степу широкого,На Вкраїні милій:Щоб лани широкополіІ Дніпро, і кручіБуло видно, було чути,Як реве ревучий!
Як понесе з УкраїниУ синєє мореКров ворожу, — оттоді яІ лани і гори,Все покину і полинуДо са́мого БогаМолитися. А поки що —Я не знаю Бога!
Поховайте та вставайте,Кайдани порвіте,І вражою, злою кровюВолю окропіте!І мене в сімї великій,В сімї вольній, новій,Не забудьте помянутиНезлим, тихим словом!
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.