Забута земля
Богдан-Ігор Антонич Село вночі свічок не світить,боїться місяця збудити,що жовтим без наймення квітомцвіте в садах дощем умитий.
Густа вода спливає з гребель,де обрії спинились в леті.У бурих кублах побіч себезвірята, люди і комети.
Забута земле під дощами,під оливом рудого неба!Ця пісня серцю, наче камінь,а все ж її співати треба.
Видання 1936 року
Текст за виданням: Книга Лева, Львів: Ізмарагд, 1936. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.