Червона китайка
Богдан-Ігор Антонич Горять, як ватра, забобонивіків минулих — снів іскристих.В китайці заходу червоніймоєї молодости місто.
Лопочуть зорі на тополяхі люди христяться з тривоги,коли ножами місяць колютьхасиди в чорних синагогах.
Моє містечко таємничев хлопячих споминів заслоні!І знов минула юність кличе,як давні кличуть забобони.
Видання 1936 року
Текст за виданням: Книга Лева, Львів: Ізмарагд, 1936. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.