Вишні
Богдан-Ігор Антонич Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.Моя країно зоряна, біблійна й пишна,квітчаста батьківщино вишні й соловейка!
Де вечори з євангелії, де світанки,де небо сонцем привалило білі села,цвітуть надхненні вишні кучеряво й пянко,як за Шевченка, знову поять пісню хмелем.
16. квітня 1935.
Видання 1938 року
Текст за виданням: Зелена Євангелія, Львів: Ізмарагд, 1938. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.