Весна
Богдан-Ігор Антонич Росте Антонич і росте траваі зеленіють кучеряві вільхи.Ой, нахилися, нахилися тільки,почуєш найтайніші з всіх слова.
Дощем квітневим, весно, не тривож!Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,хто сипле листя — кусні скла на тебе?У решето ловити хочеш дощ?
З всіх найдивніша мова гайова:в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі,на вільхах місяць розклюють зозулі,росте Антонич і росте трава.
Видання 1938 року
Текст за виданням: Зелена Євангелія, Львів: Ізмарагд, 1938. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.