Ви плакали фальшивими слезами…

Ви плакали фальшивими слезамиНад моєю недолею, жалілиМене, махали жалісно руками,Та помогти міні не вміли й не хотіли.

„Жаль бідного! З дороги марне збив сяІ згиб! Ми се з гори вже добре знали!Дурний був, за пусту роботу, бач, вчепив ся,І ось куди єго фантазіі загнали!“

А другі, ще милосернійші, бистроЗдвигаючи плечима, промовляли:„Ось до чого веде погане товариство,Сліпая віра в мріі-ідеали!“

Пожалували всі мене, а даліПішли — хто на обід, хто в карти грати,А хто судить запертих в кріміналі,А я лишивсь під тином умирати.31 мая 1880.