Vivere memento!

Весно, що за чудо тиТвориш в мойій груди!Чи твій поклик з мертвотиЙ серце к жизні будить?Вчора тлів мов Лазар яВ горя домовині —Що ж се за нова зоряМіні блисла нині?Дивний голос мя кудисьКличе — тут то, ген то:„Встань, прокинь ся, пробудись!Vivere memento!“

Вітре теплий, брате мій,Чи твоя се мова?Чи на гірці світлянійТак шумить діброва?Травко, чи се може тиВтішно так шепталаЩо з під криги мертвотиЗнов на світло встала?

Чи се може шемріт твій,Річко, срібна ленто,Змив мій смуток і застій?Vivere memento!

Всюди чую любий глас,Клик житя могучий…Весно, вітре, люблю вас,Гори, ріки, тучі!Люде, люде! я ваш брат,Я для вас рад жити,Серця свого кровю радВаше горе змити.А що кров не зможе змить,Спалимо огнем то!Лиш боротись значить жить…Vivere memento!14 окт. 1883.