Думи, діти мої…
Іван Франко · 1880 Думи, діти моі,Думи, любі моі!З усміхнутим лицемВ тій понурій тюрмі!
Наче запах весниНалітаєте ви,Скорбне серце моєПотішаєте ви!
Де жура душу тлить,Живе серце болить,Де в важкій боротьбіДуха втома вялить,
Де хитає ся ще,Сумніває ся щеУм, де думка новаЗагорає ся ще, —
Там ви, думи, летіть,Слабосилих кріпітьВ горя й сумніву змрікЛийте радісний світ!6 апр. 1880.
Видання 1893 року
Текст за виданням: З вершин і низин, Львів: накладом Ольги Франко, 1893. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.