Вітер з гаєм розмовляє
Тарас Шевченко · 1841 Вітер з гаєм розмовляє,Шепче з осоко́ю, —Пливе човен по ДунаюОден за-водою.Пливе човен води повен —Ніхто не спиняє;Може-б спинив рибалонька,Та його немає.
Гойдається сюди-туди,Аж серденько мліє!Без веселця пливе собі,Куди вітер віє...Виплив човен в синє море,А воно заграло...Погралися чорні хвилі —Тай скипок не стало!
Недовгий шлях, — як човновіДо синього моря, —Сиротині на чужи́ну,А там — і до горя:Пограються добрі люди,Як холодні хвилі,Поки схочуть, поки станеВ сердешного сили;Потім собі подивляться,Як сирота плаче;Потім спитай — де сирота?— Не чув і не бачив!
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.