Війна з Татарами

Як довідались Татаре,Що повстали Холм і Львів,Землю галицько-волинськуХан їх знищити схотів.

На волинський ВолодимирТо не хмара чорна йде,То не грім гуде далекий,А то військо хан веде

Виїзджає князь Василько:— „Залиши мій рідний край!“Але був глухий, як каміньХан татарський Бурундай.

І Василько підпалитиРідне місто мусів самІ діставсь живим у руки,На наругу, ворогам.

У поход взяли ВасилькаІ під Холм його ведуть.„Як, мовляв, Василька вгледять,Холм без бою віддадуть“.

І Василько йде під муриПлаче й камені несеРадить він здаватись швидче,Та каміння кида все.

І Холмщане зрозумілиКнязя мову бойову,Що каміння треба братиТа камінням в татарву!

— „Королю не є ти братом.Не послухаєм слуги!Не здамося, повоюєм!Будуть знати вороги!“

І задумавсь хан татарський:— „Мабуть сила у їх єсть.А моє стомилось військо;Що, як втратить славу й честь?

І, подумавши, він крикнув— „Гей, на коні, вояки!Коли тут ми заночуємНападуть на нас вовки“.

І пішло татарське військо.Холм щасливо врятувавсь,Та з Татарами лихимиЦілий вік король змагавсь.