Кінець Галицько-Волинської Держави
Олександр Олесь Син Данила Лев, якомуЗбудував Данило ЛьвівПісля смерти свого батькаНа престіл у Львові сів.
Молодий, палкий, хоробрийВсе життя він рвався в бій.Все життя не міг знайти вінСтриму вдачі вогняній.
То з Татарами воюєНа незайманих степах,То веде на Польщу військоІ змагається в боях.
І зміцнилася державаЗбогатилася земляІ просила польська шляхтаКнязя Льва на короля.
Володимир, син ВасилькаВ Володимирі сидів.Ніжний, тихий, не любив вінНі походів, ні боїв.
Все в своїх книжках кохався.Все з ученими сидів.І своїм життям чернечимРозбудив у брата гнів.
І брати живуть окремо.Вічно сваряться вониІ стоїть над краєм привидБратовбивчої війни.
Скористалися Татаре.І приходять із степівІ держава підупалаЧерез нелади братів.
Видання 1930 року
Текст за виданням: Минуле України в піснях, Львів: «Неділя», 1930. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.