Вірш
Вічний жид

Вічний жид

Михайль Семенко

Я брожу по місту, де нема людини близької,як Вічний Жид я йду із краю в край.Нових світів шукаю, руки стискую —бо самохіть покинув рай.

2 — XI. 916. Владівосток.

Видання 1929 року

Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає