Весіння ніч
Богдан-Ігор Антонич }}
Настурцій ніч і ніч конвалій.Пливе музика радієва.В саду тривожний жду — ніч палить —тебе, далека зоре, Єво!
Карузо ночі — тенор місяцьу скриньці радієвій кличе.Для наших душ замало місця,кохання вічна таємнице!
І для сердець замало світла,землі замало і пяніння!Вітри ранкові, наче мітли,з стежок змітають ніч весінню.
Видання 1936 року
Текст за виданням: Книга Лева, Львів: Ізмарагд, 1936. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.