Великдень

Я.

Великдень! А ти нині, хлопче, в шинку?

Він.

А деж маю бути? Ще добре, що туПосидіти ось супокійно дають,А випєш що, з хати на двір не женуть.

Я.

Великдень! Від самого досьвітку чуть:Воскресніі дзвони гудять та гудуть!А звичай наш каже старому й маломуВ той день бути дома.

Він.

Нема в мене дому.

Я.

Ну… дому нема, збудувати не вспів…Та-ні, я не теє сказати хотів,А те, що діждавшись воскресноі днини,В родині пробудь.

Він.

Я не маю родини.

Я.

Га, так, твоя правда! Не маєш родини!Чи також не маєш дівчини-дружини?Вона розговорить, вона приголубить —У неі-б пробув…

Він.

Хто бідно́ту полюбить?В господаря вчора весь день я робив.Над вечір, що згода, міні заплатив —На свята не просить, скупенько й самому.Іди! А куди? Без родини, без дому…Ну, звісно, в шинок. Дещо випєш, закусиш,За те й за нічліг вже платити не мусиш!Просидиш так свята, коби до по-свят,Тай знов тра новоі роботи шукать.1881.