В шинку

Сидів в шинку і пив горівку,Бо коло серця щось пекло.Згадав про діти, хору жінку,Згадав про щастє, що втекло…Згадав, як був господар він,Як шанували 'го сусіди,Всяк віддавав єму поклінІ слово добреє завсігди.А далі… далі не хотівІ згадувать!… Настало лихо!Чому мовчати він не вмів,Кили казали бути тихо?Коли громаду кривдив пан,Чому він мусів впоминатись,Хоч не єго зорали лан,З панами права добиватись?І не добивсь з панами права,Ще й сам від них біди назнавсь:Громадськая пропала справа,Він сам до крихти зруйнувавсь.Худоба, хата, поле й садПішли за кошти судовіі,В широкий світ неначе в адЄго з сімєю без надіі,Без хліба пхнули. Жінка мреІз голоду на переднівку,У наймах діти — тато де?Сидить в шинку і пє горівку.1881.