Ведмідь-пасічник

Ведмідь-пасічник

У темнім лісі, за горами,Зібравсь усякий звір:Вовки, лисиці з ховрахами,Зайці дурні, шкодливий тхірІ ще там деяких чималоБезпечно в лісі панувало.Була і пасіка у них…Нехай, мов, люди не гордують,Що тільки все вони мудруютьУ хуторах своїх!От радиться громада стала —Кому б то пасічником буть?Лисичка зараз і вгадала:«Ведмедика кликнуть!»Послухали і по-дурномуПостановили, що нікомуТак не впадає, як йому.Не то розумний — дурень знаєІ скаже світові всьому,Як скрізь Ведмідь той мед тягає,—Так де тобі! І не кажи,—Себе, мов, стережи!Почав Ведмідь хазяйнувати,У пасіці порядкувати:Щодня він мед тягавТа в берлозі ховав.Дознались, кинулись до його —І меду не знайшли нічого…До суду потягли,Прогнали злодія старогоТа ще й приказ дали:Заперти бісового синаНа цілу зиму в берлозі.Ведмедику лиха година:Зарився у лозі,Дарма, про все йому байдуже,Лежить та ласує медком.«З тобою,— дума,— милий друже,Нам тільки й жити двом».Таких Ведмедів на примітіЩе трохи є у нашому повіті.

<1864—1872>