В тих днях, коли неначе риба в сіті…

В тих днях, коли неначе риба в сітиМій вольний дух в тісних тих стінах бєть ся,Смертельний холод в душу аж крадеть ся,І ні-кому потішити, огріти,

Одним одна лишила ся міні ти,Мужицька пісне, в котрій люд весь плаче,І мому серцю лекшає неначеЗ народним болем в оден такт боліти.

О, ви кристалізованії стони,Ви сльози, перетоплені в алмази,Зітханя, влиті у тужливі тони!

Не покидайте ви мене в тій хвили!Кріпіть, щоб ті безумства, муки, вразиМойого духа глиб не помутили!

8 сент. 1889.