У тім садку, де ми колись сиділи…
Олександр Олесь У тім садку, де ми колись сиділи,Стоять вишні і журються похилі,Що в хмари сонечко зайшло,Що листя й квіти облетіли,Що їх снігами замело…
Стоять в журбі, шепочуться в печалі:„Чого ми ще в той час весною ждали,Чом повним щастям не жили?!Чом пишний лист не ми зірвали,А буйні вітри рознесли?!“
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.