У садочку в холодочку…
Іван Франко У садочку в холодочкуГарна матя молодаВозить донечку в візочку,Возить звільна і гойда.Мірно наче пташка в клітціЗ щеблика на щеблик скаче,Возить доню в холодочку,Хоч дитина спить, не плаче.До візка не заглядаютьМатеринські очи чулі,Лиш уста тихенько шепчуть:Люлі-люлі, люлі-люлі.
Пріє в спеці Львів, неначеСіра бестія безвісна;Шум єго гуде, неначеКолискова дивна пісня.По садку проходять люде,Чути дітський плач і крики….Ось панок побачив матір,Жаль обняв його великий.Глипнула й вона на негоІ здрігнула мов від кулі,Над візком схилившись шепче:Люлі-люлі, люлі-люлі.
У садочку в холодочкуСів на лавочці панок,Здалека глядить на матірКрізь гущавини вінок.Се ж вона, єго кохана,Рай єго, житє, краса!Нині чахне за нелюбом,Наче лямпа та вгаса!Ти ще тріпаєш ся, серце?Болі, ще ви не заснули?Аджеж все пропало марно!Люлі-люлі, люлі-люлі!
Видання 1898 року
Текст за виданням: Мій Ізмарагд, Львів: З друкарні пар. Ст. Манецкого і Спілки; накладом товариства «Академічна Громада», 1898. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікісховище.