Ти знову у мене окрилюєш мрії…

Ти знову у мене окрилюєш мрії,Ти знову життя убіраєш в квітки, —І сльози у мене нависли на вії,І з темних могил повставали думки.

І знову лечу я до світлого краю,Борюся за волю, людину люблю,В піснях своїх горе людське виливаю,Пісням своїм душу усю віддаю.

І знову я вірю, що зникнуть тумани,Розступиться темная ніч на землі,І сонце ласкаве на обрії встане,І усміхом сльози осуше її.

1904 р.