Туман стіною…
Євген Плужник Туман стіною. Часом загудеЛютіше вітер, змиє коням гриви, —Тоді кільце намітиться рудеТам, де пурнуло сонце в морок сизий…
І знову мжичить. Важчає сіряк,У сон схиляє голову відлога…Та коні під горбок не йдуть ніяк, —Така важка, така грузька дорога!
Злізаю з воза і одним плечемДопомагаю коням з півгодини…Не розбереш, що по виду тече:Гарячий піт чи дощові краплини…
Таке безлюддя! Скільки не гукай, —Лиш під ногами стогне мокра глина…А що як справді вся вона така —Закохана в електрику країна?
Видання 1927 року
Текст за виданням: Рання осінь, Київ: „Маса“, 1927. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.