Ой, гудуть, дзвенять міцні вітрила…
Євген Плужник Ой, гудуть, дзвенять міцні вітрила,Все буйніший вітер верховин……Не одна, мабуть, сьогодні милаЦілу ніч не склонить голови…
Не одна над море вийде мати,Материнську долю клянучи,Молодого сина виглядати,З темної безодні уночі!
А в безодні — тільки піна біла,Вище й вище кожен вал новий……Ой гудуть, дзвенять старі вітрила,Не вщухає вітер верховий!
Видання 1927 року
Текст за виданням: Рання осінь, Київ: „Маса“, 1927. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.