Косивши дядько на узліссі жито…
Євген Плужник Косивши дядько на узліссі житоОб жовтий череп косу зазубив…Кого й за-віщо тут було забито,Хто і для кого вік свій загубив,Йому байдуже…
Тут, на місці боюТаке дорідне жито та густе;А що на гній хтось жертвував собою, —Пусте…
Косар схиливсь над річчю дорогою —Косою срібною, що череп пощербив,І череп той відкинувши ногою —— Порозкидало вас! — проговорив.
Видання 1927 року
Текст за виданням: Рання осінь, Київ: „Маса“, 1927. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.